Історія закладу
Школа на околиці міста
Школа, на той час семирічка, розташовувалась у центрі селища Кулебівка Новомосковського району, поряд з церквою, сільською Радою і лікарнею.
Відпалав багрянцем пам’ятний вересень 1943 року, радісний час визволення, час відбудови і сподівань. Саме з нього почався відлік існування школи, як єдиного живого організму, єдиного осередку культури, освіти на селі.
Приміщення старої довоєнної школи, яке в роки війни служило шпиталем для поранених, було зруйноване. І тодішня школа була розташована у великому приміщенні сільського клубу та в різних хатах по селу. І вчителі змушені були ходити на уроки в різні кінці села. Учительська кімната знаходилась на вул. Кулебівській (тоді - вул.Леніна) , де в позаурочний час проводились наради. Згодом школа переселилась в прицерковне приміщення. А потім, в 1969 році, була побудована нова будівля сучасної школи.
І тоді, і сьогодні школа була і залишається для всіх нас світлою домівкою, що зігріває наші душі.
Близько століття Кулебівська школа була і залишається єдиною твердинею, храмом знань і культури на мікрорайоні. В довоєнний і повоєнний час, розкидана по хатках і по різних вулицях, в 50-ті роки вона ніби з маленьких струмочків злилася в єдину ріку.
Це єдина в школа в місті, де половина педагогічного колективу - її випускники.
Школо, школо - скажи,
Чим і як я спокутую
Сніг отой, що всі скроні твої обпалив.
Я до тебе вернувсь, щоб учителем бути,
Мої перші сивини - благослови..
Школа - це наша історія. В усі часи тут працювали педагогічні колективи і директори, відомі в усьому місті. Славилася і живе й сьогодні школа своїми традиціями. В стінах її билися серця тисяч кулебівчан, зростали і йшли в світи тисячі її випускників. Став відомим журналістом Олександр Заєць, відомим професором-нейрохірургом Сергій Білий, лікарем-дерматологом, зав.відділенням - Леонід Білий, радником президента - Тарас Малишевський, генеральним директорм "Дніпротяжмашу" - Віктор Хорішко.
Час змінює обличчя Землі, торкає крилом і людину. А школа наша молодіє, живе вірою в майбутнє. Не згасає з часом свічка творчості в нашому колекстиві, торкаючись найтонших струн дитячої душі. Адже головне - щоб діти розуміли, що вони потрібні, що вони важливі для Всесвіту, що вони - частка єдиного цілого.
Росяною стежкою, стежкою-мережкою
Нас доля-доленька в школу привела
Добре й вічне сіяла щира твоя усмішка
І тобі, о школо - найкращі слова...
Серце дзвенить дзвоником і злетіти проситься,
А як ввійдеш в клас ти - радість ожива!
Багатьох навчила ти життєвих мудростей,
Їх життя в далеке мрія повела.
Благословенна будь, свята домівко, рідна наша школо!
