Шкільне цькування або шкільний булінг (англ. School bulling) — загальний термін, яким означають образи та цькування, що виникають у навчальному закладі. За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україна стикались 67% дітей у віці 11—17 років протягом останніх трьох місяців. Також, 24% дітей стали жертвами, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Дещо частіше за інших дітей піддаються булінгу сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі» а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку.

    Предметом цькування можуть виступити як абсолютно вигадані так і існуючі особливості, що часто варіюють в залежності від віку вихованців: зріст, вага, одяг, зачіска, колір волосся, особливості голосу (картавість, заїкання, тембр), форма носу чи вух, окуляри, ліворукість, успішність чи неуспішність у навчанні, особливі потреби, расова чи релігійна приналежність, особливості поведінки чи характеру. Цькування та образи у навчальному закладі несуть пагубний вплив на індивідум, провокують розвиток гніву, депресії чи думки про самогубство або помсту. Наявність подібного стресу спричиняє замкнутість та цілковите відволікання від навчального процесу, може переходити у прогули занять та відмову від відвідування школи. На фоні знущань у індивідума знижується самооцінка, можуть розвинутись соціальні розлади, фобії або навіть психологічні травми.